Козівська районна державна адміністрація
47600, смт.Козова, вул.Грушевського, 38
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

 

https://nads.gov.ua/

Опитування

.
На головну

Деревінський Василь, доктор історичних наук, професор Київського національного університету будівництва та архітектури


Деревінський Василь, доктор історичних наук, професор Київського національного університету будівництва та архітектури. (м. Київ) Дослідник історії українського визвольного руху, етнонаціо- нальної політики, біографістики. Народився 21 вересня 1976 р. на Тернопільщині. Закінчив Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Автор понад 120 праць, серед них книг «Ставлення ОУН(Б) і УПА до сусідніх народів та національних меншин» (Київ, 2006), «На гребені боротьби. Діяльність В’ячеслава Чорновола у другій половині 1980-х рр.» (Київ, 2010), «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика» (Тернопіль, 2011), «В’ячеслав Чор- новіл: журналіст, борець, державотворець» (Тернопіль, 2013), «В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою» (Харків, 2016), «В’ячеслав Чорновіл» (Харків, 2017), співавтор «Муза і чин Остапа Луцького» (Київ, 2016); упорядник 2-го випуску «Чорноволівських читань» (Терно- піль, 2014); співавтор низки навчальних посібників з історії України та історії української культури. Стипендіат Кабінету Міністрів України для молодих учених 2009–2011 рр.; Стипендіат Вічного фонду ім. Олександра і Галини Кулагиних Канадського інституту українських сту- дій Альбертського університету за 2012–2013 рр.

Значення постанов третього надзвичайного великого збору оУн для визвольної боротьби 1940-1950-х рр. Великі збори Організації Українських Націоналістів відігравали важливе значення в існуванні цієї структури. Провідні члени ОУН збиралися на них для визначення страте- гічних цілей, а також тактичних заходів діяльності організації пов’язаних з новими ви- кликами, які привносила політична ситуація на українських землях і поза їх межами. На установчих зборах 1929 р. провідний актив спричинився до вироблення ідеологічних засад діяльності новоствореної визвольної потуги. В ході другого збору у квітні 1941 р., на якому було започатковано ОУН (б), йшлося про вироблення бачення своєї діяльності на момент початку німецько-радянської війни. Актив ОУН (б) передбачаючи неминуче зіткнення двох тоталітарних режимів поставив перед членами організації завдання відновити українську державу. В нових військово-політичних реаліях спричинених ймовірністю краху у війні Третього рейху, загрозою нової радянської окупації українських земель, зміною розкладки політич- них сил у світі, а також розширенням терену діяльності і збільшення чисельності структур українського визвольного виникла необхідність скликати черговий збір активу ОУН. На хуторі Веснівка поблизу с. Золота Слобода Козівського району Тернопільської області 21– 25 серпня 1943 р. провели третій Надзвичайний великий збір ОУН (б). В його роботі взяли участь, зокрема Ростислав Волошин, отець Іван Гриньох, Микола Лебедь, Йосип Позича- нюк, Мирослав Прокоп, Дарія Ребет, Роман Шухевич та інші. Впродовж кількох днів інтенсивного обміну думками було розроблено нові концепту- альні засади теоретичної і практичної діяльності ОУН (б), якими послуговувалась органі- зація до чергового коригування своєї позиції на четвертому Великому зборі, який відбувся у 1968 р. Важливим результатом роботи збору було обрання Романа Шухевича головою Бюро 31 Проводу ОУН і головного командира УПА. Обдуманий вибір нового лідера підпільної структури мала доленосне значення для українського визвольного руху. Завдяки вмінням Р. Шухевича рух набув нових форм вираження і зміг тривалий час вести боротьбу. Саме Р.Шухевич відстоював на Зборі ідею необхідності розгортання широкомасштабної органі- зованої збройної боротьби українського народу проти двох окупантів – нацистської Німеч- чини і комуністичного СРСР. На його переконання, потрібно було організовувати власні визвольні сили, щоб разі заломлення імперських армій мати збройні сили для відновлення своєї держави. Незважаючи, що розвиток подій Другої світової війни не відбувся за подіб- ним сценарієм як першої світової покладання діячів ОУН (б) насамперед на власні сили у боротьбі за незалежність відіграла свою роль в історії українського народу. Доречним виявилось рішення Збору оптимізувати ухвалення рішень Проводу ОУН (б) створивши Бюро Проводу у складі Голови і двох його рівноправних членів. Бюро надали повноваження вирішувати термінові питання, розгляд яких не міг відкладатися до момен- ту скликання Проводу ОУН б). Крім голови Бюро Романа Шухевичами двома іншими його членами обрали Дмитра Маївського і Ростислава Волошина. В постановах Збору поглибили своє бачення змістовного наповнення тієї держави за яку веде боротьбу ОУН (б). Отриманий двохрічний досвід діяльності членів ОУН на централь- них і східних землях України вплинув на нове наповнення політичної програми діяльно- сті організації, викликав потребу наповнити її тими ідеями, які були певними маркерами для населення, які двадцять років прожило під радянською окупацією. Була заявлено, що організація виступає проти будь-якої тоталітарної системи, а підтримує запровадження у відновленій українській державі демократичний лад. Проголошувалось відстоювання еко- номічної і соціальної рівності, забезпечення добробуту всіх громадян і справедливого трак- тування кожного з них. Стверджено свободу друку, слова, думки, переконань, віри, світо- гляду. Рішення Збору щодо бачення засад розбудови держави поглибили ідейну базу організа- ції в домені державотворення. Лідер ОУН (б), який на час проведення Збору перебував у німецькому концтаборі, схвально поставився до того, що провідні члени організації «три- мали руку» на пульсі часу. В своїх інтерв’ю підтримував певні доповнення програми. Так, 1954 р., в інтерв’ю німецькому радіо він у 1954 р. сказав, що виступає за «відновлення Са- мостійної Української Держави в національних етнографічних кордонах з демократичною системою урядування, яка гарантувала б всім громадянам України демократичні свободи в усіх ділянках життя, а головно в ділянці духового, культурного, політичного і соціяльного буття». [2] В розрізі проголошеного у 1940 р. гасла «Воля народам! Воля людині!», на Зборі наголо- сили законність природного права кожного народу створити власну державу на своїх етніч- них землях. Зазначалось, що: «Система вільних народів і самостійних держав — це одинока й найкраща розв’язка питання порядку в світі. Спроби упорядкувати світ на інших осно- вах не дали ніколи позитивних результатів. Всі понаднаціональні твори імперії виявились завжди чинниками історичної реакції й занепаду. В імперіях завжди один народ поневолює й веде до занепаду інші народи. Тому ОУН обстоює право всіх народів на самостійне життя у власних державах, на повний їх культурний і економічний ріст, бо тільки таким шляхом іде людство до поступу. Борючись за визволення українського народу, ОУН організує полі- тичну співпрацю з другими поневоленими народами вже сьогодні й буде співпрацювати з усіми вільними народами в майбутньому. Але основою цієї співпраці є тільки взаємна по- шана й визнання права всіх на вільне життя».[ 3, c. 99]. Завдяки такій позиції на бік україн- ського руху спротиви переходили бійці національних формувань німецької армії, які бажа- ли спільно воювати проти імперіалістів. Через два місяці після третього Збору на Рівненщині з ініціативи ОУН (б) відбулася Пер- ша Конференція поневолених народів Східної Європи і Азії, яка пізніше стала основою міжнародної націоналістичної організації — Антибольшевицький Блок Народів (АБН). Ця конференція визначила спільні цілі й методи боротьби всіх поневолених народів. [1]. Важливою для консолідації діячів українського визвольного руху була теза про те, що «ОУН не бореться за Україну для себе, вона не бореться за владу на Україні ані за форму 32 влади», зазначаючи, що «про владу і її форму буде рішати сам нарід і його найкращі пред- ставники» [3, c. 102]. Проголошене сприяло утворенню Української головної визвольної ради – загальнонаціонального політичного центру на який покладались завдання керувати українською визвольною боротьбою. Учасники Збору так оцінювали результати свої праці: «Постанови ці — це здобуток на- шої політичної теорії й практики останніх двох років. Вони є конкретним оформленням майбутньої Української держави. Життя й подальша боротьба принесуть нові здобутки, вони дадуть можливість оформити програму ще більш чітко й детально» [3, c. 100]. Третій надзвичайний великий збір ОУН(б) став початком нового етапу визвольної бо- ротьби, що ознаменував піднесення її на новий ідейний, кількісний і просторовий рівень. Перелік використаної літератури: 1. Бондарук Л. Василь Кук про ІІІ надзвичай великий збір ОУН 1943 року // http://www.memory.gov.ua/news/vasil-kuk-pro-iii-nadzvichainii-velikii-zbir-oun-1943-roku. 2. Інтерв’ю німецької радіостанції в Кельні зі Степаном Бандерою // Шлях Перемоги. – 1954. – ЧЧ.43, 44. 3. ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 рр. – Б.м., 1955. – С. 102.




Анонси подій

Інформаційні послуги